HKQ - немає НКі-Іступінь НК2-Пступінь НКз-Шступінь
Неактивна
а) вада серця (яка); б)міокардіо-склерозревматичний
Наслідки і залишкові явища перенесенихуражень
При можливості в діагнозі необхідно уточнювати провідну локалізацію ураження (міокардит, ендокардит, перикардит,панкардит, коронарит) і вказувати кількість нападів
Температура може бути нормальною, нейтрофільний лейкоцитоз — в межах 8-107л-10-109/л, ШОЕ — 20-30 мм/год, С-реактивний білок — 1-3 плюси, альфа-глобулін — 11-16 %, у-глобулін — 21-23 %, серомукоїд — 0,3-0,6 од., ДФА — 0,25-0,3 од,, титри АСЛ-О, АСГ, АСК перевищують норму в 1,5-2 рази. Проникливість капілярів збільшується до другого ступеня.
Перший ступінь активності проявляється мінімальними клінічними, рентгенологічними, електрокардіографічними змінами у хворих на ревматизм. Показники дослідження крові нормальні або вони на верхній межі норми, інколи виникають незначні зміни (наприклад, С-реактивний білок +). Така активність відзначається в більшості дітей, хворих на хорею.
У класифікації відображається клініко-анатомічна характеристика ураження серця та інших органів і систем. Вираженість клітки ендокардиту (грубий шум) єобгрунтуванням для діагнозу ендоміокар-диту; розширення меж серця, глухість тонів ("ватні") при незначному шумові — міокардиту; шум тертя перикарда —панкардиту. В тих випадках, коли тяжко встановити, скільки оболонок втягнуто в патологічний процес (гіпотетично можна думати про одночасні зміни в усіх оболонках, але різної вираженості), в діагнозі пишеться "ревмокардит". У ньому також відображається позасерцева патологія при ревматизмі(хорея, поліартрит тощо, див. класифікацію). Необхідність внесення таких змін у діагноз має велике практичне значення. Наприклад, класична терапія, яку призначають при бактеріальній пневмонії, буде неефективною при ревматичній. В останньому випадку необхідно призначити протиревматичне лікування. Виділяють п'ять варіантів перебігу ревматизму. Гострий — швидке, бурхливе, яскраве наростання і зникнення симптомів захворювання (через 2-3 міс). Він характерний для первинного ревматизму, добре піддається терапії, рідко формуються вади.
Підгострий — поступовий розвиток симптомів, активність процесу II ст., менш виражений терапевтичний ефект, частіше формується вада серця, тривалість активної фази '3-6 міс.
Затяжно-в'ялий — торпідний перебіг, без чітких ремісій, активність помірна або мінімальна, тривалість більше 6 міс, нестійкий терапевтичний ефект, часто формуються вади серця, незважаючи на проведене лікування.
Безперервно-рецидивуючий — найбільш тяжкий перебіг із загостреннями і неповними ремісіями, з активністю І-ІП ступенів до 1 року і більше, з формуванням вад серця.
Латентний-гг- відсутні ревматичний анамнез і активність процесу, але у шкільному віці (частіше) знаходять ваду серця (як правило, недостатність мітральногоклапана). На основі цього ретроспективно встановлюють діагноз ревматизму.
Недостатність кровообігу оцінюється за критеріями Стражеско-Василенко.
Використання діагностичних критеріїв ревматизму (табл. 2) допомагає уникнути гіпердіагностики хвороби. Діагноз буде достовірним тільки при наявності хоча би одного з 3 основних критеріїв ревматизму (кардит, хорея, поліартрит) в поєднанні з декількома іншими основними або допоміжними ознаками.
Таблиця 2
Діагностичні ознаки ревматизму Киселя-Джонса-Нестерова
Основні
Кардит
Поліартрит
Хорея
Ревматичні вузлики
Анулярна висипка
Зв'язок з перенесеним стрептококовим захворюванням
Ефективність анти ревматичної терапії
Додаткові
Гарячка
Артралгії
Підвищена проникність капілярів
Втомлюваність
Біль у животі
Носові кровотечі
Лейкоцитоз, збільшення ШОЕ
Подовження інтервалу P-R на ЕКГ Серологічні та біохімічні показники
Приклад діагнозу: ревматизм (активна фаза: активність II ступени), ендоміокардит (ураження мітрального клапана), поліартрит, пневмонія, гострий перебіг, НКII а.
Диференціальна діагностика ВООЗ (1990) радить користуватися таким варіантом ознак ревматизму.
Критерії для діагностики ревматизму (ВООЗ, 1989) Великі критерії: кардит;
- висівання із зіва стрептокока групи А, недавно перенесена скарлатина.
Наявність двох великих або одного великого і двох малих критеріїв свідчить про високу ймовірність виникнення гострого ревматизму при існуванні даних, які підтверджують перенесену інфекцію, викликану стрептококом А.
Диференційна діагностика ревматизму, як і будь-якого іншого захворювання, вимагає уважного вивчення анамнезу і обстеження. Так, біль у литкових м'язах при хронічних гепатохолециститах, біль у підколінних ділянках і литкових м'язах у зв'язку з чим діти часто прокидаються вночі (так званий біль росту), інколи вважають артралгіями або артритами. Неревматичні кардити, а також вторинні, ніколи не мають явищ ендокардиту. Різко болючі, летючі (швидко зникають), артрити великих і середніх суглобів при ревматизмі відрізняються від помірно болючих, які погано піддаються лікуванню, стабільних або прогресуючих змін у суглобах при ревматоїдному артриті (табл. 3).
Поєднання симптомів, кожний з яких сам по собі не є специфічним або малоспецифічним для ревматизму, полегшують встановлення діагнозу лікарем, який має клінічний досвід.
Лікування в основному спрямоване на боротьбу із стрептококовою інфекцією, усунення запального процесу, пригнічення гіперімунної реакції (гострий період) і вирівнювання порушених механізмів гомеостазу (період ремісії). Чим раніше розпочато лікування (перші 2 тижні захворювання), тим більше шансів на успіх.
Руховому режиму треба приділяти увагу впродовж усього періоду захворювання, але особливо велику роль він відіграє в період активного запального процесу. Наведений нижче руховий режим (табл. 4) вважається оптимальним у цей період.
Режим залежить від функції серця, відзначається досить тривалим ліжковим режимом і режимом поступової активізації. Найкраща можливість його дотримання в умовах стаціонару.
Обмеження рухового режиму проводиться до повного затихання ревматичного процесу. Проявом активності необхідно вважати наявність суглобової симптоматики, появу нових органічних шумів, збільшення розмірів серця; пульс, який перевищує 100 за 1 хв; підшкірні